У чому особливість людей з аутизмом?

2 квітня – Міжнародний День поширення інформації про аутизм, який встановила Генеральна Асамблея ООН. Також він відомий, як «День у блакитному», оскільки для підтримки людей з аутизмом у світу одягають блакитні речі чи блакитну стрічку.

 

Людина за своєю природою соціальна істота. Але соціалізуватися людям з аутизмом вкрай важко. Їм потрібна допомога і прийняття соціуму. 

Аутизм або розлади аутистичного спектра - це сукупність розладів, для яких характерні труднощі комунікації,  соціальної взаємодії, стереотипність поведінки, обмеженість та повторюваність дій, порушення сенсорного сприйняття запахів, звуків, світла, дотиків та особливості мовлення (недостатній розвиток чи відсутність), погляд повз людей.

 

Людям з РАС важко йти на контакт, а їхня нетипова поведінка пов’язана з особливістю сприйняття інформації. Надлишок освітлення, шуму, натовп навколо та інші сенсорні стимули можуть спровокувати гострий стрес та сенсорне перевантаження у вигляді зриву, плачу, істерики. 

Дітей з розладами аутистичного спектра вирізняють вроджена відсутність соціальних якостей, вибудовування захисних реакцій (м’язове напруження як своєрідний «панцир», тілесний блок у грудях та шиї)), гіперфокус (виокремлення деталей предмета без взаємозв’язку з цілим та поза контекстом), стереотипні дії тощо. 

 

Допомогти дитині з РАС можуть рання діагностика, індивідуальна реабілітація, психолого-педагогічний супровід, інклюзія та соціалізація.

Люди з РАС можуть мати хороші інтелектуальні здібності та обдарованість у певній сфері («острівки» геніальності). Порушення можуть мати різні ступені (від цілковитого занурення у власний світ та відсторонення від оточення до мінімальних аутистичних проявів, таких як: захоплення винятково власними інтересами та значні труднощі під час спілкування, взаємодії з людьми).  

 

Як допомогти адаптуватися людям із РАС?

Дитина з аутизмом потребує постійного контролю. Вона не розуміє і не може оцінити небезпеку. Вона не вміє відчувати почуття жалю, байдужа до сліз. Може проявляти спалахи гніву та агресії, яка спрямована переважно на себе. Тому дітей з РАС треба постійно страхувати: спіймати, підхопити, застерегти від фізичної самоагресії.

У дитини часто присутній синдром нав’язливих рухів. Не допомагайте дитині без дозволу батьків.

Для попередження емоційних і поведінкових розладів ставтеся до дитини з РАС з терпінням і увагою. Таким дітям необхідна індивідуальна програма  реабілітації. 

Організуйте цілеспрямовану поведінку шляхом чіткого розпорядку дня.

Здійснюйте комплексний вплив на розвиток моторної, емоційної та пізнавальної сфер дитини. Виконувати вправи на перерозподіл м’язевої напруги, давайте дитині зразок - еталонний варіант дій. 

Використовуйте більший інтерес дітей із РАС до предметів, ніж до людей. Опосередковано встановлюйте контакт через предмети, ігри, музичні інструменти тощо. 

Формуйте доступний для дитини рівень здатності сприймати стимули. Усувайте з її оточення все, що може налякати чи перевантажити (різкі звуки, запахи, світло та інші подразники).

Пам’ятайте, що дотики та погляд дорослого можуть викликати в дитини захисну  реакцію у вигляді відсторонення та уникнення. 

Системно використовуйте засоби арт - терапії для виходу агресії та негативних емоцій дитини з аутизмом, безпечного способу зняття напруги, виходу страхів. 

Постійно привертайте увагу до своїх дій, до наслідування. Розмовляйте з дитиною спокійним тихим голосом.

На усіх етапах контакту підбирайте безпечну дистанцію для спілкування.

Мобілізуйте дитину до гри без вимог та інструкцій для налагодження емоційно сприятливого, довірливого контакту навіть в умовах, коли дитина не звертає на вас уваги.

Постійно стимулюйте емоційні реакції дитини на оточення, схвалюйте таку поведінку.

Корегуйте відсутність потреби дитини в контактах. Приєднуйтесь до дій дитини, а потім тактовно і поступово переходьте до спільних дій, наприклад, з предметом, яким грається дитина.

Формуйте зоровий контакт. Спробуйте «ловити» її погляд, притуліть власні долоні до скронь дитини, щоб дитина не мала змоги дивитися убік, а очі дитини зустрічалися з очима батьків.

Створюйте умови для взаємодії з людьми різного віку і статі

Розвивайте відчуття приналежності різних предметів навколишньої дійсності, зважаючи на труднощі розуміння зверненого мовлення Використовуйте багаторазові повторення та демонструйте предмети, називайте їх, показуйте їх призначення.

Правило 5 «не»: 

Не говоріть голосно

Не робіть різких рухів.

Не дивіться пильно в очі.

Не звертайтеся прямо до дитини

Не будьте активні та нав’язливі.